Добре і я письну про себе кільнадцять рядків: Народився давно, так давно, що вже і не пам’ятаю коли. Знаю, що мені це не сподобалося — я плакав, кричав, бився в агонії, намагався кусати соски на грудях щоб хоч якось привернути увагу до такого злочину — мого народження.
Потім я змирився із «життям» і почав плакати менше, а на оточуючих із меншою злобою. Тим не менше виріс я відлюдьком. Інтровертом із соціопатією. Лікувати її треба алкоголем, а я його вже майже не вживаю. Невживати алкоголь я почав кілька місяців тому, як тільки почав дбати про своє тіло і записався у спортзал.
Тож коли ви мене побачите, якщо побачите (бо я добре маскуюся, а у кущах мене і Рембо не знайде), я буду виглядати як античний герой Геракл, точніше його дистрофічна копія!
Через те, що я інтроверт і боюся людей у мене виникла проблема із спілкуванням. Я мало розмовляю, не встигаю сказати все що думаю, тому люди думають, що я про них хорошої думки (наївні). Цю проблему я вирішив зайнявшись фотографією. Я фотографую людей, а потім кажу все що хочу до їхнього знімка.
Дуже багато часу приділяю читанню всілякою непотрібної нікому літератури. Люди називають її «хвілосохвія», а в школах її здають у макулатуру. Я ж бо її шукаю і читаю.
На вигляд трохи дивний, сполоханий, буваю скажений (рідко), у цілому тихий, білий і пухнастий.
) в Днепропетровске, в котором и проживаю и по сей день. 
